Старший сержант штурмового полку «Сафарі» бригади «Лють» Олександр Логвінов повернувся до рідного міста «на щиті». Серце шосткинця зупинилося 4 вересня. Про життєвий та бойовий шлях захисника, якому навіки залишиться 35 років, згадували під час жалобної церемонії.
Олександр Логвінов народився 28 січня 1990 року у Шостці, у багатодітній родині. Чотирьох хлопчиків і дівчинку мама виховувала сама. Саша ріс спокійним, вихованим, чемним. Займався спортивним орієнтуванням (а пізніше – футболом), гарно малював. Любов до спорту Олександр зберіг на усе життя. Після закінчення школи №12 юнак пішов навчатися до вищого професійного училища за спеціальністю «Муляр». Строкову службу проходив у м. Павлоград Дніпропетровської області. Після повернення наш земляк тривалий час працював у Києві.
За словами рідних, з самого малечку Олександр мав загострене почуття справедливості. Саме тому у 2014 році не бачив іншого шляху, як взяти участь в антитерористичній операції на сході України .
Повернувшись до Києва, чоловік працює в охороні, потім переходить служити в поліцію. У столиці чоловік одружився з коханою Юлією, а незабаром народилася улюблена «татова донечка» Веронічка. Життя налагоджувалось.
Його відвага, рішучість і готовність захищати мир та спокій на рідній землі стали прикладом для багатьох побратимів. Олександр Логвінов двічі був нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України: «Золотий хрест» у 2024 та 2025 роках.
Справедливий, світлий, щирий, відкритий, борець за правду – саме таким запам’ятають його друзі та рідні.
4 вересня 2025 року серце Захисника перестало битися. У народній пам’яті він залишиться відважним воїном, який віддав своє життя заради нашої Батьківщини…
Вічна шана!
Вічна вдячність!
