Шосткинщина знову у скорботі. До рідного Воронежа назавжди повертається Андрій Савела — відважний воїн, який захищав країну у складі Президентського полку ім. гетьмана Богдана Хмельницького. Гранатометник, який пройшов пекло Авдіївки та Вовчанська і був нагороджений почесною відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест». На жаль, серце нашого сміливого земляка перестало битися 15 жовтня. Громада вклоняється Герою, який був активним, добрим та вірним сином своєї Батьківщини.
Народився 12 червня 1984 року у с. Вороніж Шосткинського району, в багатодітній родині. Після навчання у місцевій школі № 2 юнак вступив до Воронізького професійно-технічного училища № 42 (за напрямком «Тракторист-машиніст, слюсар-ремонтник, водій категорії С»). Строкову службу проходив у складі пожежної охорони, в місті Чугуїв Харківської області. Після повернення з армії Андрію довелося спробувати себе у різних професіях – працював у будівельній сфері у Києві, шахтарем на Донеччині, трактористом ТОВ «Контакт Плюс» у рідному Воронежі.
Активний, енергійний, сміливий, товариський, добрий – таким Андрій Олексійович назавжди запам’ятається рідним і друзям.
На фронті виконував обов’язки гранатометника, побував у найгарячіших локаціях, від Авдіївки до Вовчанська. Восени минулого року, після отримання поранення та реабілітації захисник мав змогу зустрітися з родичами, обійняти 9-річну донечку Надійку… Через короткий час він повернувся до своєї військової частини. За час служби у Збройних силах України Андрій був нагороджений нагрудним знаком «Учасник бойових дій» та «Золотим хрестом» - почесною відзнакою Головнокомандувача ЗСУ (нагороджують військовослужбовців рядового та сержантського складу за виняткову мужність, успішне виконання бойових завдань, високі показники у бойовій підготовці та інші заслуги під час захисту України).
За словами друзів, заповітною мрією нашого земляка було звичайне мирне життя – у теплому колі найдорожчих людей… Прагнув повернутися з фронту та вирушити на улюблену риболовлю, пройтися зі своїм собакою знайомими мисливськими стежками рідного краю. На жаль, світлим мріям не вдалося здійснитися – 15 жовтня перестало битися серце нашого Захисника…
