Денис Кобець стояв на самому передньому краї, чатував, щоб ворог не зайшов на рідну Сумщину, де кордон не просто лінія на мапі, а межа між добром і злом. 8 грудня під час виконання бойового завдання Денис Кобець загинув неподалік рідного села Стара Гута. Підірвався на ворожій міні. Йому назавжди 27. Поховали Героя на Алеї Слави.
Народився 19 лютого 1998 року в с. Стара Гута Сумської області. Тут пройшло його дитинство, тут він відвідував дитячий садок, а у 2004 році пішов до Старогутської школи. Хлопчик захоплювався футболом та волейболом, любив транспорт (мотоцикли, машини).
У 2015 році Денис закінчив школу та вступив до Глухівського вищого професійного училища, де здобув професію «Електрогазозварник». Трудовий шлях розпочав на базі національно-природного парку «Деснянсько-Старогутський», працював інспектором з охорони природно-заповідного фонду. Строкову армійську службу проходив з 2018 року у 101 бригаді охорони Генштабу. Після повернення з армії, у 2020 році підписав контракт і став частиною колективу Державної прикордонної служби. Паралельно з цим Денис Олександрович розпочав заочне навчання у Сумському національному аграрному університеті, за спеціальністю «Екологія». У 2024 році чоловік закінчив навчання та здобув звання бакалавра.
Після початку повномасштабного російського вторгнення Денис Кобець з перших днів захищав рідну Україну від ворога. Спочатку – у Чернігівській області, потім був переведений на північний кордон, Сумщину. За словами рідних, наш земляк говорив: «Це – мій обов’язок, захищати Батьківщину… Обов’язок перед вами, перед країною». Завжди усміхнений, чуйний у ставленні до родини, близьких і друзів – саме таким запам’ятається наш Захисник всім, хто знав і любив його…
Кобець Денис Олександрович трагічно загинув 8 грудня, під час виконання бойового завдання поблизу рідного села - підірвався на ворожій міні…
Його ім'я тепер назавжди уособлюватиме тих, хто першим приймає удар, усвідомлюючи, що за ними — життя мільйонів. Прикордонник, який досконало знав і самовіддано оберігав рідну землю, знайшов у ній свій останній вічний прихисток.
