Створення інклюзивного середовища — це не лише вимога часу чи євроінтеграційний курс, це передусім питання людської гідності. У Шостці з 2024 року працює Рада безбар’єрності, яка стала майданчиком для діалогу між владою та громадою. Проте чи достатньо лише «діалогу», коли мова йде про фізичні перешкоди, застарілу архітектуру та обмежені повноваження? В межах проєкту «Медіатори 2.0» члени Ради відверто підбили підсумки своєї роботи, окреслили критичні проблеми міста та поділилися баченням того, як перетворити Шостку на простір, доступний для кожного.
Контроль та повноваження: чому Раді потрібні «зуби»?
Головним болем для активістів залишається консультативний статус Ради. На думку Дмитра Васильцова, заступника голови Ради безбар’єрності та очільника ГО «Паритет-Шостка», орган, що лише «рекомендує», не може повноцінно впливати на ситуацію.
«Рада не має "зубів". Ми можемо дати пораду, але не можемо оштрафувати за порушення будівельних норм чи закрити недоступний заклад. Поки безбар’єрність буде справою "доброї волі", а не суворої відповідальності, ми будемо тупцювати на місці», - зазначає він.
Цю думку підтримує і Василь Ожоганич, голова ГО «Союз чорнобильців України», наголошуючи на необхідності більш інтенсивної роботи. «Проблем дуже багато, і збиратися раз на квартал — замало. Потрібні щомісячні зустрічі. Ми бачимо відсутність доступу до аптек, банків, поштових відділень. Але, на жаль, маємо лише право поради, а не примусу», - підкреслює він.
Від центру — до власного під’їзду: де починається безбар’єрність?
Члени Ради звертають увагу на те, що «фасадні» проєкти в центрі міста не вирішують проблему, якщо людина не може вийти з власного дому. «Усе починається з порогу власної квартири, — наголошує Дмитро Васильцов.
У свою чергу Сергій Шишков, член Президії міськради ветеранів та міськрайради Асоціації ветеранів МВС України, голова ГО інвалідів війни, розповідає про архітектурні пастки Шостки: «Нам дісталася "спадщина" з вузькими ліфтами та нескінченними сходами. Навіть у прокуратурі чи адміністративних закладах є перешкоди».
Стратегічний погляд: шість напрямків розвитку
З боку міської влади ситуацію окреслює Володимир Єфремов, начальник відділу містобудування та архітектури. Він акцентує увагу на комплексному підході, який охоплює не лише фізичний простір. «Наше завдання — імплементація державної політики за шістьма напрямками. Це освітня, економічна, інформаційна, фізична, цифрова та суспільна безбар’єрність. Влада вже затвердила перший "Безбар’єрний маршрут" у Шостці, який охоплює ключові заклади соціальної інфраструктури», - зауважує керівник.
Член Ради безбар’єрності Ілля Іванов додає, що орієнтиром залишається виконання Національної стратегії розвитку безбарʼєрного середовища до 2030 року та державних будівельних норм, затверджених у 2018 році. В той же час він визнає, що обсяг проблем у всіх сферах наразі важко навіть виміряти.
Економія на інклюзії та позитивні зрушення
Попри критику, активісти відзначають і прогрес. За словами Сергія Шишкова, завдяки діалогу з міським головою Шостки Миколою Ногою, за останні кілька років вдалося переобладнати близько 200 об’єктів. Проте він застерігає від «дешевих» рішень. «Якісна безбар’єрність не може бути дешевою. Приватні власники часто викидають гроші на неякісні пандуси, якими неможливо скористатися. Це марнотратство», - переконаний він.
Рада безбар’єрності у Шостці сьогодні — це голос людей, які втомилися бути «в’язнями власних квартир». Попри брак фінансування та обмежені законні важелі, вони продовжують вимагати від бізнесу та влади конкретних кроків. Адже безбар’єрність — це не про комфорт обраних, а про право кожного бути частиною суспільства.
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту “Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа”, що впроваджується ГО “Агенція розвитку локальних медіа АБО”. Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії’.
