Він зростав у дитячому будинку і понад усе мріяв про велику, люблячу родину, яку створив на Шосткинщині. Уродженець Криму В’ячеслав Новиков пішов на фронт добровольцем, щоб його діти ніколи не знали поневірянь, які випали на його долю. Після тривалих місяців боїв на найгарячіших напрямках та важкого поранення, стрілець штурмового батальйону з позивним «Крим» навіки повернувся додому. Його життя обірвав ворожий дрон під час виконання бойового завдання.
У селі Ковтуново сьогодні провели в останню путь В'ячеслава Новикова. Народився 25 червня 1987 року, у селі Некрасівка мальовничого півострова Крим. Родина була багатодітною, крім Слави тут підростало ще двоє дітей. Найкращими дитячими спогадами була риболовля та збирання грибів, відвідування початкової школи. Хлопчик ріс активним і завзятим – з дошкільного віку цікавився технікою, любив співати.
Доля склалася так, що В’ячеслав рано опинився у складних життєвих обставинах. Був розділений з братом і сестрою, потрапивши до різних дитячих будинків… Залишившись сам-на-сам з важкими випробуваннями, хлопчина не мав ані сильного плеча поряд, ані мудрого порадника чи матеріальної підтримки. Втративши в юному віці маму, В’ячеслав тяжко переживав, що не мав змоги з нею попрощатися. Вже тоді він вирішив: неодмінно створить свою родину – велику, люблячу, щасливу. Пообіцяв собі, що дасть власним дітям все, що в його силах, аби вони не повторили його тяжкий шлях…
Протягом життя В’ячеслав працював на різних роботах, не цурався ніяких завдань і складнощів. 2012 рік став для чоловіка доленосним, адже тоді він зустрів кохання свого життя, Олену. Поступово телефонні розмови та короткі зустрічі переросли у рішення бути єдиною сім’єю. Село Ковтунове на Шосткинщині стало для В’ячеслава другою батьківщиною. Тут він одружився, став справжнім батьком для 3-річного синочка Олени Ярослава (якого він турботливо називав Яріком). Тут народилися його дві донечки, Катюша та Діанка. Ще в дитинстві чоловіку напророчили мати двох доньок, тому він навіть імена для дівчаток обрав давним-давно…
З початком повномасштабного російського вторгнення В’ячеслав Новиков пішов до військкомату у перші ж дні війни. Через брак військового досвіду рішення про мобілізацію довелося чекати протягом року.
Саме тому за фронтовий позивний він обрав собі «Крим». У січні 2023 року В’ячеслав став на захист України. Вирушаючи на війну він, батько трьох дітей і людина, далека від військової служби, сказав: «Я не буду сидіти тут. Я хочу, щоб мої діти мною пишалися!».
Після проходження військового навчання В’ячеслав В’ячеславович деякий час воював на Покровському напрямку. Потім боронив найгарячіші локації Дніпропетровщини.
Лікувався у військовому шпиталі м. Дніпро. Саме там він в останнє особисто спілкувався з дружиною та сином, мав змогу потримати їх за руку та обійняти – з теплом, сумом і великою надією. Своїх «дівчат» В’ячеслав не бачив вже кілька років, тільки по мобільному відео-зв’язку.
Після проходження реабілітації наш земляк повернувся до виконання службових обов’язків (стрілець штурмового батальйону). 25 грудня 2025 року він надіслав дружині останнє повідомлення: «Доброго ранку, кохана! Все, я поїхав на бойові»… З тих пір – жодної звістки... Як стало відомо пізніше, Новиков В’ячеслав В’ячеславович загинув 29 січня цього року, виходячи з бойових позицій. Внаслідок влучання ворожого FPV дрону чоловік отримав важкі поранення, несумісні з життям…
Сьогодні його оплакують односельці і дякують за мужність, проводжаючи земляка живим коридором пошани.
