Микита Криштопа обрав Шосткинщину як новий дім для своєї родини після початку повномасштабного вторгнення. Саме звідси він пішов на фронт, здобувши фах сапера, і віддав життя, рятуючи побратимів на Курському напрямку. Про це повідомляє Воронізька Бібліотека-філія.

Криштопа Микита Андрійович народився в Донецьку 11 серпня 1994 року. Ріс добрим, самостійним, слухняним сином та турботливим братом. Навчався в школі, здобув музичну освіту. З 16 років почав працювати, поєднуючи роботу з навчанням у будівельному коледжі. Був старостою групи. Професійно займався важкою атлетикою, неодноразово був переможцем у змаганнях. Микита обожнював готувати та радувати близьких смачними стравами.

Зі своєю майбутньою дружиною Тетяною познайомився у 18 років. Вони планували продовжити навчання, створити сім' ю, але російська агресія завадила їхнім планам.

У 2017 році виїхали до Харкова, невдовзі одружилися, і в них народилися донечка Вероніка. Микита працював у автосервісі Віанор.

Після повномасштабного вторгнення сім' я переїхала до смт Вороніж Сумської області, де мешкали рідні дружини. Микита весь час намагався зробити щось корисне, не цурався ніякої роботи.

Він був надзвичайною людиною з великим добрим серцем, дуже любив дружину і донечку, батьків, бабусю, дідуся, з повагою відносився до рідних дружини. Він був настільки чуйним, що міг серед ночі мчати в аптеку за краплями від нежиті, проїхати через все місто за якоюсь дрібничкою. Мовчки вирішував проблеми, варто було про щось сказати. За його чутливою натурою ховалася справжня людина - відповідальна, доброзичлива, смілива.

14 липня 2024 року був мобілізований на захист країни у місті Шостка. Здобув спеціальність сапера. Воював на Сумському напрямку, надалі був направлений в Курську область, де неодноразово виконував складні та небезпечні завдання. Під час останньої зустрічі з родиною сказав, що мріє за час відпустки звозити донечку до моря.

12 листопада 2024 року став роковим днем для нього. Після виконання бойового завдання, Микита рятував побратимів під роботою ворожих дронів, отримав важкі поранення не сумісні з життям.

Лише через 16 місяців він повернувся на щиті. Був похований 9 квітня на Алеї Слави в Харкові. Нагороджений нагрудним знаком " За мужність та незламність в боях курського пекла".

Не можна висловити весь біль, що відчуває його сім'я. Донечка досі чекає його і мріє, які вони будуть щасливі. На жаль, війна не щадить нікого. Ми завжди будемо пам' ятати його, як мужнього воїна, надійного і люблячого чоловіка, турботливого батька, найріднішого сина.

Читайте також: Російська атака на заправку в Сумах: загинув молодий чоловік, його батько поранений
Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися