Коли ми чуємо звуки вибухів у тилу чи на прифронтових територіях, наша перша реакція — сховатися в укриття. Але є люди, які після вибухів ідуть туди, де найнебезпечніше. Це сапери та інженери. Люди, чия професія не залишає права на помилку і, на жаль, дуже часто не дає другого шансу.
24 липня 2025 року під час виконання чергового надскладного завдання з розмінування у Харкові загинув підполковник легендарного спецпідрозділу «Омега» Національної гвардії України Богдан Володимирович Луценко. Він до останнього подиху зачищав українську землю від смертоносного російського заліза. Зараз на сайті Президента України триває збір підписів під петицією про присвоєння йому найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно).
Шлях офіцера: від розмінування міст до елітного спецназу
Богдан Луценко народився 13 січня 1987 року в селі Ображіївка на Сумщині в родині звичайних трударів. Його життєвий вибір був свідомим та безкомпромісним — захищати та рятувати. Після закінчення Кам’янець-Подільського військового інженерного інституту він здобув офіцерський фах і розпочав службу в підрозділах ДСНС міста Ромни. Саперна справа стала його покликанням. Щодня, ризикуючи собою, він знешкоджував вибухівку, повертаючи безпеку в українські домівки.
У 2017 році Богдан перейшов до елітного спецпідрозділу «Омега» Національної гвардії України. Його завданням стало не просто розмінування, а інженерне забезпечення найскладніших бойових операцій та навчання молодих бійців. Кожна міна, яку Богдан знайшов і знешкодив за роки своєї служби, — це врятоване життя дитини, вбережена українська родина, збережена бойова техніка та позиції побратимів.
Захисник Харківщини та Донбасу
Військовий шлях Богдана Луценка розпочався ще у 2014 році на сході України в зоні проведення АТО/ООС. Коли ж 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабну війну, Богдан в числі перших у складі «Омеги» став на захист Харківщини. Він брав безпосередню участь у боях за ключові населені пункти області, допомагаючи зупинити та відкинути ворога від Харкова.
Він пройшов сотні кілометрів замінованих полів, лісосмуг та зруйнованих міст. Його мужність була відзначена багатьма нагородами:
-
Орден Богдана Хмельницького III ступеня
-
Медаль «Захиснику Вітчизни»
-
Медаль «За оборону міста-героя Харкова»
-
Відзнака Президента «За оборону України»
-
Посмертно представлений до однієї з найвищих нагород — Хреста бойових заслуг
Останній вихід у залізобетонному Харкові
24 липня 2025 року російська армія здійснила чергову жорстоку ракетну атаку на Харків. Після обстрілу підрозділ інженерного забезпечення негайно виїхав на ліквідацію наслідків, адже нерозірвані касетні суббоєприпаси або залишки ракет несли смертельну загрозу для цивільних харків'ян.
Під час виконання цього бойового завдання Богдан Луценко загинув. Він прийняв удар на себе, виконавши свій обов'язок до кінця. Він загинув, щоб продовжувало жити місто, яке він обороняв понад три роки.
Це не формальність. Це справедливість
Богдан мав усе, що визначає справжнього воїна: визнання командування, авторитет серед побратимів, безумовну повагу та офіцерську честь. Тепер у нього залишилася лише наша пам'ять. І наше спільне рішення — чи буде цей титанічний подвиг офіцера-сапера офіційно визнаний державою на найвищому рівні.
Присвоєння звання Героя України — це найменше, що країна може зробити для родини загиблого титана, який віддав за неї 20 років свого життя (від першого дня призову у 2005-му).
Кожен підпис під петицією — це ваше «дякую» за безпечні вулиці наших міст. Будь ласка, знайдіть 2 хвилини, перейдіть за посиланням, авторизуйтеся та підпишіть петицію!
