Україна втратила ще одного відданого сина, чиє життя до останнього подиху було присвячене захисту Батьківщини. 13 липня зупинилося серце штаб-сержанта Олександра Басамана — мужнього воїна на позивний «Баха». Численні контузії, отримані під час запеклих боїв на найгарячіших напрямках фронту, підірвали його здоров'я. Він мріяв про мирне небо, хотів побачити, як дорослішають його діти, але війна забрала його занадто рано, залишивши глибоку рану в серцях рідних, побратимів та всієї країни.
Олександр Басаман народився 6 березня 1980 року в селі Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Олександр навчався у Торговицькій загальноосвітній школі імені Є. Ф. Маланюка.
Згодом здобув фахову передвищу освіту за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія», отримавши диплом фахового молодшого бакалавра. Строкову військову службу Олександр проходив у місті Одеса.
У цивільному житті Олександр певний час працював у будівельній сфері. Він обожнював активний відпочинок, а особливим його захопленням у вільний час були мотоцикли.
Разом із дружиною Анною вони побудували міцну, сповнену любові та взаєморозуміння сім'ю, виховавши двох чудових дітей — сина та доньку. Для коханої дружини Олександр був надійним плечем і найбільшим у житті коханням. Син бачив у ньому приклад справжнього чоловіка, а донечка — взірець турботливого та безмежно люблячого батька. Свою родину він оберігав понад усе на світі.
Коли над Україною нависла загроза, Олександр не зміг стояти осторонь. У 2014 році він свідомо пішов захищати суверенітет країни в зоні проведення Антитерористичної операції, де отримав статус учасника бойових дій.
Його військовий шлях був тернистим та героїчним. Він служив на посаді командира 3-го батальйону територіальної оборони, брав безпосередню участь в обороні міста Шостка, виконував надскладні бойові завдання на Донецькому напрямку поблизу Бахмута та Лимана. Також воїн обороняв місто Красногорівка Покровського району, ніс службу на прикордонні Харківської та Сумської областей, а також у Чорнобильській зоні.
Згодом Олександр проходив службу на посаді командира відділення 1-го самохідного артилерійського взводу у військовому званні штаб-сержанта. Побратими та командування поважали його за високу дисциплінованість, мужність, відповідальність та абсолютну відданість своїй справі. Його бойове ім'я — «Баха» — стало синонімом надійності та хоробрості.
Олександр неодноразово зазнавав важких контузій. Попри підірване здоров’я, він залишався оптимістом: щиро мріяв про день перемоги, планував продовжити навчання за фахом, прагнув просто бути поруч із дружиною та бачити, як будують своє доросле життя син і донька.
На жаль, мріям не судилося здійснитися. 13 липня 2026 року в місті Зміїв Чугуївського району Харківської області серце Олександра Басамана зупинилося.
Україна втратила мужнього воїна, родина — найкращого у світі чоловіка й батька, а побратими — вірного друга, який назавжди залишиться в строю.
Світла пам'ять Герою! Його подвиг не буде забутий.
