Біль, що не стихає, і вічна вдячність за подвиг: до рідного міста назавжди повернувся 47-річний захисник України Геннадій Савоненко. Після виснажливих місяців невідомості та пошуків дива, на жаль, не сталося — підтвердилася загибель щирого, працьовитого й люблячого чоловіка, батька та сина. На Алеї Слави громада на колінах зустріла свого Героя, аби віддати йому найвищу людську та військову шану.
Геннадій народився 15 листопада 1976 року у нашому місті. Навчався у Шосткинській середній школі № 11, де здобув повну середню освіту. У шкільні роки захоплювався конструюванням масштабних моделей та радіотехнікою, відвідував гурток моделювання. Закінчив Сумський державний університет за спеціальністю «Обладнання хімічних виробництв і підприємств будівельних матеріалів».
Тривалий час чоловік працював на різних підприємствах за фахом (інженером-механіком). Закінчив військову кафедру при СумДУ, за спеціальністю «артилерист» та отримав звання старшого лейтенанта.
Однією з найдорожчих цінностей у житті для нашого земляка була родина. З коханою дружиною Анною вони прожили разом у щасливому шлюбі 25 років. У турботі та батьківській любові виріс їх син Даниїл - радість і гордість подружжя. За словами рідних, у вільний від роботи час Геннадій Юрійович любив відпочивати на природі. Дуже полюбляв «тихе полювання» у лісі, риболовлю, кемпінг.
З терпінням і наполегливістю чоловік будував власний дім. «Він вмів відремонтувати все - від дитячої іграшки до автомобіля. Гена завжди був чесною, працьовитою і товариською людиною, люблячим чоловіком і татом. Він був добрим і щирим, поряд з ним відчувався спокій і тепло… У важку хвилину завжди готовий підставити плече. Це був чоловік, який завжди тримає своє слово… А сміявся так завзято і щиро, що всі поряд теж починали сміятися», - з невимовним смутком згадує дружина Анна.
30 вересня 2023 року наш земляк став на захист України. Воював на Донецькому напрямку, займав посаду заступника командира 3-ї єгерської роти в\ч А4948. За бойовий позивний чоловік обрав «Скарабєй» - відомий символ сонця, відродження та творчої сили. Він уособлює рух життя вперед і захист від зла.
У важкі хвилини фронтового життя Геннадій разом з дружиною мріяли про Перемогу, про відпустку на морі разом усією родиною. Найзаповітнішим бажанням чоловіка було повернення додому… Він мріяв не про великі блага для себе, а про можливість піклуватися про найдорожчих людей - дружину та сина… Мріяв побачити онуків…
Геннадій брав безпосередню участь у запеклих боях на найгарячішому Донецькому напрямку — саме там із ним і обірвався зв’язок. Для родини розпочалися виснажливі 686 днів страшної тиші та болючої невідомості. На жаль, дива не сталося: страшне припущення остаточно підтвердила ДНК-експертиза. 19 червня 2025 року відбулася репатріація, і Воїн нарешті повернувся додому. Не до довгоочікуваної відпустки, про яку так мріяли рідні, а назавжди — до рідного міста, власної сім'ї та до лав Небесного Війська.
Савоненко Геннадій Юрійович загинув 14 вересня 2024 року, при захісті України від російських окупантів на Покровському напрямку (н.п. Долинівка Донецької області). У великій скорботі родина Героя - дружина Анна, син Даниїл, батько Юрій Іванович і сестра Наталія…
На Алеї Слави лунали щирі слова глибокої підтримки та вдячності на адресу родини, яка протягом довгих місяців з вірою і болем чекала на свого захисника. Громада розділила цей невимовний сум із рідними, дякуючи їм за виховання справжнього Патріота та Героя, чий подвиг назавжди залишиться в пам'яті кожного.
