Ім'я Валерії Нешкової вже добре відоме у спортивних колах України, але кожна її нова перемога — це особливий привід для гордості рідного міста. Нещодавно спортсменка взяла участь у чемпіонаті світу з джиу-джитсу, який проходив у хорватському місті Задар. Там шосткинка завоювала найвищу нагороду — звання чемпіонки світу в розділі но-гі (без кімоно).
За цим тріумфом стоять місяці наполегливої праці, робота над помилками та незламний характер. Наставник спортсменки Віталій П’ятниця — тренер із Шостки, керівник та наставник спортивного клубу «Arena». Про те, як здобувалось це «золото», розповіла сама чемпіонка та її тренер.
Шлях до п'єдесталу: цифри та масштаби
Цьогорічний чемпіонат світу в Задарі вражав своєю масштабністю. Як зазначає Віталій П’ятниця, турнір зібрав представників із 26 країн, а загальна кількість учасників перевищила 600 спортсменів. Конкуренція на арені була жорсткою та безкомпромісною.
«Валерія провела чотири сутички, які закінчила всі достроково. Кожна спортсменка була гідною і представляла свою країну, тому пройти цей шлях до чемпіонства було зовсім не легко», - говорить Віталій.
Для самої вихованки шосткинського клубу турнір також видався випробуванням на витривалість, адже кожне протистояння вимагало максимум концентрації.
«Якщо чесно, всі поєдинки були дуже складні та напружені, але напевно третій поєдинок за вихід у фінал був найтяжчим, — ділиться спогадами чемпіонка. — Були ризиковані моменти в усіх сутичках, але я була налаштована боротися до кінця!».
Валерія Нешкова
Робота над помилками та особливості розділу но-гі
Перемога в Задарі стала закономірним продовженням насиченого спортивного сезону. Зокрема, лише місяцем раніше Валерія виступала на чемпіонаті світу з джиу-джитсу в розділі гі (в кімоно) в Абу-Дабі, де стала бронзовою призеркою. Саме той досвід допоміг скоригувати підготовку.
«Ми попрацювали над помилками, подивилися на тактику з іншого боку, зробили висновки і відпрацювали на всі 100%, — пояснює Віталій П’ятниця. — У плані підготовки ми трохи змінили тактику: почали працювати більше в стійці, над переводами суперників та над удушливими прийомами».
Сам розділ но-гі має чимало специфічних труднощів, які вимагають від борців особливої фізичної підготовки.
«У розділі но-гі боротися трішки важче, ніж у розділі гі, тому що немає ні курток, ні штанів, — пояснює тренер. — У нас лише шорти і рашгард. Тому треба більше фізичної витривалості, щільніші захвати за тіло суперника і дуже щільний контроль. Під час сутичок люди пітніють, захвати стає важче контролювати, а дихання має витримувати 5 хвилин безперервного навантаження».
Окрім фізичної підготовки, чимало уваги приділили й психології. Віталій наголошує: перемагає не лише той, хто сильніший фізично, а той, хто вміє впоратися з емоціями.
«Найбільше ми працювали над характером Валерії. Психологічний настрій — один із найважливіших. Якщо спортсмен не налаштується, він просто перегорить, — каже наставник. — На цей чемпіонат ми дали багато уваги моральній підготовці, щоб вона виходила з чистою, світлою головою, а всі зайві думки на килимі йшли геть».
Що стоїть за званням чемпіонки
Сама Валерія ставиться до свого титулу без зайвого пафосу, сприймаючи його як частину щоденної праці.
«Я була, звичайно, дуже щаслива, що мій шлях був недаремним і оцінений перемогою, — говорить спортсменка. — Але я вже не вважаю це чимось масштабним, для мене це частина мого шляху. Я просто борюся і кайфую від цього!»
На запитання про те, що допомагає долати виснажливі тренування, дівчина відповідає відверто: це дитяча мрія та бажання ламати стереотипи про те, що із провінційного міста неможливо досягти світових вершин. А першою людиною, якій вона зателефонувала після тріумфу, була мама.
«Я зателефонувала мамі й зі сльозами на очах сказала, що перемогла», — згадує Валерія.
Цей успіх важливий не лише для самої спортсменки, а й для всієї громади. Тренер підкреслює: попри складний час війни, школа джиу-джитсу в Шостці продовжує доводити свій високий рівень.
Плани на майбутнє
Після напруженого міжнародного сезону на спортсменку чекає коротка пауза, хоча відпочивати вона поки не звикла.
«Я, якщо чесно, не вмію відпочивати, але буду змушувати себе зробити перерву, — зізнається Валерія. — Напевно, в цьому році це кінцева вершина, можливо, будуть ще якісь змагання, але вже не такого рівня».
Тим часом тренер вже дивиться у перспективу. Наступний серйозний виклик чекає на спортсменів уже в грудні — це чемпіонат України, який стане відбірковим до національної збірної. Саме через такі національні відбори пролягає шлях до нових європейських і світових першостей, де шосткинські борці планують і надалі гучно заявляти про себе.
