На Алеї Слави у Шостці відбулося прощання з полеглим захисником України, інспектором прикордонної служби Олександром Балицьким. 52-річний воїн із позивним «Балу» загинув 4 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вовчий Яр на Донеччині.
Олександр народився 17 вересня 1974 року у місті Шостка. Зростав у родині разом із братом.
Навчався у загальноосвітній школі №7, де здобув неповну середню освіту. Продовжив навчання у місцевому технікумі (зараз - хіміко-технологічний коледж імені Івана Кожедуба Шосткинського інституту СУМДУ) за спеціальністю «механік».
Олександр був активним та допитливим, відвідував різноманітні гуртки. Особливе місце в його житті займала риболовля — заняття, яке дарувало йому спокій, відпочинок та радість.
Свій трудовий шлях пов’язав із підприємствами рідного міста. Де б не працював — завжди залишався відповідальним, старанним та сумлінним.
Для своєї родини Олександр був сином, братом, батьком. Людиною, на яку можна було покластися. Добрим і надійним, спокійним та врівноваженим.
Він умів знаходити спільну мову з людьми. Цінував дружбу, просте людське спілкування, добрі стосунки.
У вересні 2025 року Олександр став на захист України. Отримав звання солдата, проходив службу на посаді інспектора прикордонної служби. Мав позивний «Балу», Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, захищаючи Україну, рідну землю та найдорожчих йому людей.
Найбільше мама хотіла почути від сина найпростіші слова — що він повертається додому. Під час однієї з телефонних розмов вона сказала йому: «Синочку, бережи себе». А Олександр відповів: «Як вийде…» Ці слова сьогодні звучать особливо боляче. Він знав, що війна не залишає місця для гарантій, але продовжував виконувати свій обов’язок… 4 вересня 2026 року поблизу населеного пункту Вовчий Яр Донецької області, під час виконання бойового завдання, Олександр загинув унаслідок вибухової травми... Він мріяв повернутися додому. Облаштувати своє житло, створити затишний куточок, зустріти кохання і просто жити… Бути поруч із рідними, працювати, рибалити, радіти звичайним мирним дням.
Ворог забрав у нас ще одного вірного сина Шосткинщини. Його серце зупинилося на війні, але пам’ять про Олександра житиме далі — у спогадах рідних, друзів, побратимів та всіх, хто знав цю добру, працьовиту і щиру людину. Вічна пам’ять і вічна слава Захиснику України — Балицькому Олександру Петровичу…
