18 вересня у Шостці відбулась траурна церемонія прощання. На фронті загинув Бабинець Богдан Леонтійович.
Боєць народився 23 вересня 1981 року в місті Шостка. Зростав у багатодітній родині разом із сестрою та братом. Богдан був наймолодшим у сім’ї. Родина була музичною, і любов до музики стала невід’ємною частиною його життя. Навчався у Шосткинській загальноосвітній школі №1, де здобув повну загальну середню освіту. Паралельно відвідував Шосткинську дитячу школу мистецтв, де навчався грі на фортепіано. Після закінчення школи вступив до професійно-технічного училища №19 міста Шостка, де здобув професію продавця промислових та продовольчих товарів.
У 2000 році Богдан разом зі своїм найкращим другом, кумом і названим братом створив музичний гурт «Корсар». Музика стала справою, якою він жив усе життя. Він активно брав участь у міських заходах, виступав, співав і дарував людям гарний настрій.
Богдан був одружений. Разом із дружиною Галиною вони виховували доньку Крістіну. Родина була для нього найбільшою цінністю. Ті, хто знав Богдана, згадують його як відкриту, товариську, позитивну та доброзичливу людину. Він легко знаходив спільну мову з людьми, умів підтримати та завжди був готовий прийти на допомогу. Для друзів і близьких він був людиною, на яку можна було покластися.
28 лютого 2024 року Богдан підписав контракт із військовою частиною А7405 та став на захист України. Військову службу проходив у званні молодшого сержанта на посаді майстра ремонтної майстерні безпілотних авіаційних комплексів. Брав участь у бойових діях на Сумському, Харківському та Донецькому напрямках.
Серед побратимів мав позивний «Бода», утворений від його імені — Богдан. За час проходження військової служби був відзначений нагородами учасника бойових дій. Попри всі труднощі війни, Богдан мріяв про прості й такі дорогі для нього речі — повернутися додому, зібрати весь склад свого улюбленого гурту «Корсар» та знову разом займатися музикою. Мріяв повернутися до звичайного життя, сісти за улюблену гру «S.T.A.L.K.E.R.», великим фанатом якої він був, і просто бути поруч із рідними.
Останній раз Богдан спілкувався з родиною 11 вересня 2026 року. Близькі назавжди запам’ятають цю розмову. Він зателефонував рідним і розповів, що йде на пошту отримати довгоочікувану посилку. Звичайна, буденна мить, яка тепер стала для його родини безцінним спогадом, ніхто тоді не знав, що ця розмова стане останньою….
11 вересня 2026 року отримав поранення не сумісні з життям внаслідок авіаційного удару (КАБ) в н.п. Слов’янськ Краматорського району Донецької області, від яких помер 12.09.2026 року.
Богдан назавжди залишиться у пам’яті рідних люблячим чоловіком, турботливим батьком, наймолодшим сином у родині, братом, другом і кумом. Для побратимів — надійним товаришем та військовослужбовцем, який виконував свій обов’язок із честю. Він любив музику, любив людей, умів дружити, допомагати й радіти життю. І, мабуть, найболючіше сьогодні усвідомлювати, що його прості мрії — знову зібрати «Корсар», зіграти у свою улюблену гру, повернутися додому та обійняти рідних — так і залишилися мріями. Вічна пам'ять Герою.
