Вони народилися в різних куточках України, вона — в Шостці, він — в Очакові. Доля звела їх у Миколаївському педагогічному інституті. Спільні інтереси і дружба переросли в більш глибоке почуття, яке веде їх по життю ось уже понад пів століття. Історія кохання Віктора та Лариси Сидько гідна роману або фільму. Адже такі зворушливі стосунки не кожна подружня пара може зберегти і, відсвяткувавши «золоте весілля», вдруге дати один одному обітницю вірності.
25 січня 2019 року стало знаковою в житті Віктора та Лариси. В цей день за численними проханнями дітей і онуків вони знову стали на весільний рушник і обмінялися обручками. Таким чином пара вирішила відсвяткувати 50-річний ювілей подружнього життя.
А почалося все майже 53 роки тому, коли Віктор навчався на другому курсі Миколаївського педагогічного інституту. Його тренер з волейболу повідомив — невдовзі їхні спортивні ряди поповнить нова студентка з Шостки. Відтоді юнак почав якось особливо чекати на її приїзд, як він нині жартує: «Закохався заочно». Потім, набрашись сміливості, Віктор запросив дівчину в кіно. Вона погодилася. «Мене підкупила його чарівна посмішка. З`явилася взаємна симпатія. До того ж, у нас була спільна пристрасть — волейбол».
Почуття, які зародилися між молодими людьми, виявилися настільки сильними, що не дочекавшись закінчення навчання Лариси, Віктор вирішив зробити їй пропозицію. Але спочатку приїхав до Шостки і попросив благословення у батьків нареченої. Тільки отримавши їхню згоду, юнак запропонував «руку і серце» коханій.
Офіційна церемонія одруження Віктора і Лариси відбулася в Миколаєві. Застілля — на батьківщині нареченого, в Очакові. Продовжився весільний бенкет вже у Шостці. Але не у ресторані, як звикла святкувати більшість людей, а у спортивній залі дитячо-юнацької спортивної школи (тепер ДЮСШ «Барса»). Для близького оточення молодят це не було чимось дивним — адже і сама наречена, і її батьки були спортсменами.
До речі, це було єдине весілля у Шостці, яке проходило саме в спортзалі. Цікаво, але бенкет «прикрашали» численні діжки з пивом, що теж було досить незвичним для весілля.
Після закінчення навчання Лариси подружжя вирішило залишитися у Шостці. Віктор спочатку працював вчителем фізкультури в школі №2, потім — тренером з волейболу в ДЮСШ «Барса». Одразу після народження сина Олександра, чоловіка призвали до армії, і Ларисі довелося деякий час виховувати дитину без коханого. Втім через сім років в сім’ї сталося ще одне поповнення — на світ з’явилася донечка Юлія.
Переглядаючи шкільні фотографії дітей, Віктор згадує, що зростом Олександр і Юлія видалися в тестя і тещу — такі ж високі і по-спортивному підтягнуті. Свого часу батьки хотіли, аби син і донька пішли по їхніх стопах — стали спортсменами. Частково їхні мрії здійснилися.
Однак життя розпорядилося по-своєму. Після отриманої травми син виявився прикутим до інвалідного візка. Але, незважаючи на це, він продовжує займатися спортом, веде активне громадське життя. Зараз Олександр Сидько — заступник голови ГО «Інваспорт», призер багатьох спортивних змагань серед людей з інвалідністю. Донька Юлія — домогосподарка, виховує сина. Своїми дітьми Віктор і Лариса дуже пишаються.
Віктор і Лариса разом керували спортивною школою в Шосткинському районі — він був директором, вона завучем. Заклад налічував 900 дітей з 11 населених пунктів, які займались волейболом, футболом і катанням на ковзанах. Подружжя грало у волейбол майже до 60 років і навіть брало участь у змаганнях. Та з часом почали підводити суглоби, тому улюблену справу, яка подарувала їм один одного, довелось залишити.
Так день за днем виховуючи дітей і онуків, а також займаючись спортивною підготовкою підростаючого покоління, і наблизилася знаменна дата — 50 років подружнього життя. «Ці півстоліття пролетіли, як один рік», — зізнається Лариса Сидько.
У 2018 році в Шостці вступив в силу пілотний проект «Шлюб за добу», в рамках якого пари, які вже перебувають в законному шлюбі, можуть вдруге стати на весільний рушник. Діти і онуки подружжя Сидько вирішили скористатися такою унікальною можливістю і запропонували Віктору і Ларисі взяти участь у весільній церемонії.
Коли пара підішла до зали урочистих подій, побачила зачинені двері. Це було як «дежавю». Подружжя згадало — 50 років тому, в день їхнього весілля, РАЦС був так само закритий. Як виявилося, на обідню перерву. Цього ж разу було «винне» вологе прибирання.
Повторне одруження «молодят», яке відбулось в щойно реконструйованій залі урочистих подій Wedding-центр, не минуло непоміченим для місцевих ЗМІ.
«Тепер нас уся Шостка знає. Навіть на ринку люди підходили і запитували, чи не ми часом вдруге розписалися», — розповідає Віктор.
Чимало молодих родин в наш час не витримують випробувань побутом, повсякденною рутиною і нетерпимістю один до одного. Як результат — розлучення. Тому сімейний тандем Віктора і Лариси Сидько можна назвати зразковим прикладом для тих пар, які тільки починають будувати відносини.
«Коли вона свариться — я мовчу», — з гумором розкриває секрет сімейного довголіття Віктор. Лариса по натурі імпульсивна і емоційна, чоловік навпаки — стриманий і дипломатичний. Можливо, тут спрацював закон двох протилежностей, але цілком ймовірно, що і чоловік, і дружина виявилися досить мудрими, аби поставити на чільне місце гармонію сімейного життя і взаємоповагу. Почуття гумору теж часто виручає у складних ситуаціях. Так, дивлячись на чорно-білі світлини, Лариса задумливо говорить: «Боже, які ми були красиві, особливо я».
Дружина з гордістю зізнається, що їй з другою половиною дуже пощастило, адже у Віктора «золоті» руки: «Він сам провів опалення у квартирі, побудував балкон, а ще – 12 сараїв для сусідів і нам гараж. До того ж він сам навчився грати на акардеоні». Чоловік з посмішкою говорить, що це Лариса його стимулює, не дає йому розслабитися.
«У нас в житті було все – і радість, і горе. Але ми завжди поступалися один одному, прощали один одного. Дай Бог, аби і у наших дітей шлюби виявилися такими ж міцними, як і наш союз», – додає Лариса.
Приєднуйся до нас у Viber до Корисна Шостка
