Катерина Насико народилася й прожила все життя в с.Ображіївка. Тут вона закінчила школу, де в свій час вчився видатний земляк Іван Кожедуб. Ще дівчинкою Катерина Василівна чула чимало розповідей про льотчика-аса, про його героїзм і мужність. Про нього розповідали не тільки в школі, а й односельці. Свої спогади увійшли у книгу, презентація якої відбулась на 100-річчя легендарного лицаря неба.
Так склалася доля, що Катерина Насико десять років працювала керівником народного краєзнавчого музею в Ображіївці і тоді їй довелося неодноразово чути питання: «В чому секрет бойового успіху Івана Кожедуба?». Жінка вирішила знайти відповідь на це питання і почала дослідження біографії, публікацій, розповідей про видатного земляка. Коли вона зрозуміла, що має достатній багаж інформації, якою їй хотілося поділитися з іншими, – вирішила написати книжку про Тричі Героя Радянського Союзу. Працювала над виданням Катерина Василівна, вже перебуваючи на заслуженому відпочинку. Коли рукопис був відшліфований до останньої крапки, за підтримки голови Шосткинської ОТГ Миколи Ноги він ліг на стіл видавництва і до 100-річчя славетного льотчика-аса книжка Катерини Насико «Іван Микитович Кожедуб. Шлях до подвигу» побачила світ. Її презентація відбулася під час святкових заходів до ювілейної дати Тричі Героя-земляка.
8 червня біля краєзнавчого музею зібралося чимало шосткинців, гостей міста. Всім було цікаво почути розповідь автора книги про її створення. Катерина Василівна поділилася з присутніми, що в основу лягли мемуари Тричі Героя Радянського Союзу та безцінні спогади ображіївців, життєві долі яких свого часу переплелися з Кожедубом, а також світлини з особистих фотоархівів земляків льотчика-аса. Розповідаючи про те, що вдалося дослідити автору книги, Катерини Насико поділилася, що маленький Іванко з дитинства гартував себе, аби бути фізично розвинутим, не зупинятися перед труднощами.
Спілкуючись з односельцями, колишніми друзями видатного земляка, його однокласниками, з якими він сидів за однією партою і був у складі редколегії, адже гарно малював, Катерина Василівна прийшла до висновку, що Іван Кожедуб з дитинства був цілеспрямованою людиною, поставивши перед собою мету, досягав її тяжкою працею.
Авторка книги про свого зіркового земляка говорить, що він був простою людиною у спілкуванні, і якщо до нього зверталися за допомогою односельці – відмови не було.
Так він допоміг влаштуватися на роботу на Шосткинський пороховий завод після II Світової війни своєму земляку після того, як він повернувся з Німеччини з примусових робіт. Адже після війни ті, хто був остарбайтером, набули клеймо позору і на них розповсюджувався наказ – не приймати на роботу на режимні підприємства. Цей випадок та інші Катерина Насико виклала у своїй книзі.
На сторінках закарбовані неоціненні спогади тих, кого вже немає в живих, але їх розповіді залишилися жити.
На презентації книги був присутній Микола Корх, уродженець села Ображіївка.
Бувши учнем 9-го класу, він у складі найкращих школярів навчального закладу та директора відправилися до Москви на зустріч зі славетним асом-земляком. І хоч вона була недовгою, чоловік пам’ятає її й нині та пишається, що особисто знав Івана Кожедуба: «У нас було одне питання до нього: посприяти у будівництві нової школи, що він і пообіцяв. Свого слова Іван Микитович дотримався. В Ображіївці побудували нову школу, яка нині має його ім’я».
До речі, на презентації книжки знаходилися учні, які нині вчаться у школі, яку побудували за сприянням їхнього видатного земляка. Ксенія Лазаренко пишається тим, що особисто знає Катерину Насико, яка увічнила ім’я Івана Кожедуба у своїй книзі: «Катерину Василівну я знаю з дитинства. Вона мені завжди допомагала, була для мене другою бабусею та вірним другом. Це надзвичайно талановита, працьовита людина. Про неї я можу розповідати годинами. Я завжди буду нею пишатися, бо вона справжня гордість не тільки нашого села, а й усього міста».
Про Катерину Василівну розповіла нам її односельця і колишня колега Оксана Залозна: «Вона коли прийшла до нас в краєзнавчий музей в селі Ображіївка, то зразу ж з собою принесла багато тепла, добра. Катерина Василівна стала ініціатором створення колективу «Вербиченька», який досі існує. Також вона створила світлицю. Взагалі, у неї якось гарно виходить спілкуватися з людьми, об’єднувати їх». А те, що Катерина Насико вміє спілкуватися з людьми, викликає у них довіру – свідчить плід її невтомної, багаторічної праці у написані книги «Іван Микитович Кожедуб. Шлях до подвигу».
Саме про це з нами й поділилася землячка авторки Любов Малишок: «Вона по крупинці, по слову, по реченню збирала матеріал для своєї книги, спілкуючись з людьми, які проживали в той час. Всі ці люди їй довіряли, ділилися своїми спогадами, видавали своє сокровенне, тому що вони її любили, а вона цінувала кожного з них і кожну людину у своєму селі».
У знаменний для Катерини Насико день її прийшли привітати не тільки земляки, а й представники міської влади, Шосткинської центральної бібліотеки. За плідну творчу працю та вагомий особистий внесок у збереження історичної і культурної спадщини та з нагоди 100-річчя з дня народження Івана Кожедуба авторка книги була нагороджена Грамотою міського голови.
