У 77-у річницю визволення Шостки від німецько-фашистських загарбників містяни поклали квіти до братських могил воїнів Другої світової. Їх у Шостці декілька. Зокрема у сквері "Зірка" пам’ятник полеглим заводчанам, які загинули на різних фронтах.
Старший науковий співробітник шосткинського краєзнавчого музею Любов Войстрик розповідає, основна частина загиблих у період Другої Світової поховані у парку Свободи, а ось Вічний вогонь - це перепоховання партизан. На Артемівському кладовищі вічний спокій віднайшли бійці, що померли від ран у нашому шпиталі.
Бойові дії на території Шосткинського району почалися в ніч з 25 на 26 серпня 1941 року, коли над пустельними заболоченими луками Розкоси уздовж річки Івотка німецькі літаки скинули близько ста парашутистів-диверсантів. Їм було поставлено завдання захопити мости в районі сіл Пирогівка і Остроушки, а також здійснити диверсію на залізниці Москва-Київ. Десант помітив хлопчина, який доскакав до села Івот і повідомив про це.
Окупація міста тривала більше двох років до вересня 1943 року. Бої за Шостку вела 6-а гвардійська стрілецька дивізія. Нею командував Дмитро Онупрієнко.
Було поставлено завдання в найкоротші строки звільнити наше місто. Вже 31 серпня бої точились на лінії Ямпіль-Гамаліївка.
Особливо у звільненні міста відзначились 3 батальйон 10-го гвардійського стрілецького полку Миколи Омеліна, який вів наступ з півдня та 2 батальйон 25 стрілецького полку під командуванням Сагіта Іскандрова. Саме він першим увійшов до Шостки.
Сама операція розпочалась рано вранці 2 вересня. Наші війська швидко вийшли на околицю міста.
Фашисти чинили сильний супротив - виставили понад 20 танків.
"Нашим військам, а саме Іскандрову, дуже допомагали місцеві мешканці. Один із хлопчаків Михайло Тимошенко провів розвідників околицями, де вони обійшли фашистські пости. Таким чином вдалось зберегти життя багатьом нашим воїнам. Потім Михайло Тимошенко став сином полка і з ними пройшов увесь шлях", - розповідає Любов Войстрик.
Останній удар операції було назначено на 23 годину 2 вересня 1943 року.
Проте під час наступу боєць Булатов помітив мідні дроти. Прийняв їх за зв'язок і перерізав. Виявилося, що вони були підключені до рубильника водонапірної башти. Звідти і повинні були надані команди знищити підприємства.
У Шостці було німецьке кладовище. Знаходилось воно біля церкви Різдва Христового. У 50-ті роки поховання зруйнували. Зі спогадів людей, останки фашистів скинули в якусь яму. Оскільки вони були загарбниками, то й відношення було відповідне.
Наразі різні пошукові загони ведуть роботу по віднаходженню наших полеглих воїнів. Декілька років тому у селі Остроушки відбулось перепоховання бійців. Також у 2018 році був знайдений воїн у полі біля села Івот.
Загалом 18,5 тисяч шосткинців билися з агресорами в рядах армії і флоту, 320 - в винищувальних загонах, 550 - в народному ополченні. 286 наших земляків боролися з окупантами в складі партизанських загонів і 458 - у складі антифашистського підпілля. 1860 шосткинців брали участь у будівництві оборонних споруд, близько 4 тисяч виготовляли боєприпаси і озброєння для забезпечення нашої армії.
