-Тільки не це! – перша думка, яка сяйнула, коли зрозуміла, що моя дитина має схильність до зайвої ваги. Знала на перед, що протягом всього життя йому доведеться обмежувати себе у всьому. Слідкувати за кількістю і якістю спожитої їжі, займатися фізичними навантаженнями й постійно тримати в голові свою «особливість».
Перше, що я вирішила для себе, це завжди й у всьому буду щирою з власними дітьми. Відверто розмовляю з ними про політику, секс, стосунки, почуття, емоції та морально-етичні норми. У нас в родині табу немає. Щирість і відвертість – це фундамент в наших стосунках. Тому моя дитина практично з самого народження знає алгоритм дій, щоб бути здоровим і фізично привабливим.
Я не святоша, тому й у нас бувало, що дитина набирала зайву вагу. Причина банальна — він ро'їдався та зменшував кількість тренувань. Я завжди відверто йому кажу, що його прес і торс втрачають привабливість і пружність, а ноги стають повними. Натомість він завжди чесний зі мною та констатує негативні зміни в моїй зовнішності. Ми підтримуємо один одного – ввечері відганяємо один одного від холодильника, слідкуємо за кількістю спожитого хліба, тренуємося разом.
У нас був улюблений перекус, який бабуся принесла в життя онука, ще з мого дитинства – пухнаста, свіжа булочка зі склянкою теплого, незбираного, домашнього молочка. А її сакральне – «Поки все не з”їсте – зі стола не випущу!»
Так мене привчила, ще бабуся. Невмируща генетична пам'ять про всі голодомори й страждання мого народу не дає мені спокою. А іноді я ловлю себе на тому, що смачною, не завжди корисною їжею і розміром порції, я ніби висловлюю любов і турботу близьким та рідним. Своїми діями, я ніби сублімую увагу, турботу і справжню любов до дітей і чоловіка. Замість того щоб зайвий раз пограти, або почитати дітям, а з чоловіком зайнятися сексом, я йду на кухню і годинами створюю кулінарні «шедеври». Думаю мене зрозуміє багато матусь і дружин.
Ох, як потім важко повертатися до нормальної фізичної форми. Мені пощастило – у мене вмотивована, та свідома дитина. Але і йому важко себе обмежувати в їжі, особливо в нашому сучасному гастрономічному світі.
Якщо навіть в державі необхідні політичні та економічні реформи є непопулярними та болючими. Для будь-яких реформ необхідна політична воля всіх гілок влади. В родині також необхідна не аби яка воля, щоб змінити ритм життя власної дитини. Реформатори завжди не популярні, а популісти навпаки — завжди у фаворі у власного народу. Але жорсткі й такі необхідні реформи можна об'єктивно оцінити, тільки з часом. Важко коли один з батьків є реформатором, а наприклад другий, чи бабуся є популістом, який дозволяє все, ще й підбурює дитину до протестного руху. Пишу не з власного досвіду, бо наша родина, та ще банда – завжди виступаємо єдиним фронтом.
З кожним роком все більше усвідомлюю, як сучасним дітям не вистачає фізичних навантажень. Постійне сидіння за гаджетами, відсутність фізичної культури, доступність швидкої й шкідливої їжі — не найкращим чином впливає на зовнішність і здоров'я молодого покоління.
А фізкультура в школі?!?! Це ж пародія на фізкультуру ще 20 років тому, не кажу вже про 30 і 40 років … Моя дитина не знає, що таке канат, на який забираються понад 5 метрів у вишину, не знає, що таке козел, через який стрибають, не кажу вже про баскетбол, волейбол та регбі. Іноді проходжу повз школу і бачу, як його клас 20 хвилин просто ходить по колу. Чесно це не прикол, я сама була шокована, а потім дізналася, що це частенько буває.
На круті тренажери, що стоять на шкільному подві'ї, просто не пускають на уроках фізкультури, мовляв, хто за вас буде відповідати, якщо ви травмуєтесь. Уявіть собі в наші часи, так би сказав на уроці вчитель, під час вправ на турніках, на брусах, чи на колоді.
Взимку фізичну форму моїх дітей рятує тільки басейн та заняття танцями. З жахом думаю про можливий черговий карантин, який зашкодить їхньому здоров'ю ще більше, ніж ймовірна пандемія. Але не будемо про погане…
Мені часто закидають знайомі, друзі та навіть вчителі кажучи, що я дуже вибаглива мати, Слава Богу хоч не токсична, модне зараз слівце, мовляв, вимагаю від дітей багато і ретельно вчитися, гідно, з повагою поводити себе в соціумі, дисципліновано, відповідально та вибагливо ставитися до власного життя. Вчу їх, що все життя це боротьба і легко не буде ніколи! Тільки сильний духом та міцний тілом буде конкурентоздатним в сучасному світі, а самодисципліна та воля до перемоги, насамперед, перемоги над собою, власними недоліками, зробить щасливим та успішним!
Любі дівчата, читачки мого блогу, звертаюся до вас із закликом. Робімо нашим дітям справжнє благо! Навіть коли це важко і не популярно. Справжня любов вимагає справжніх зусиль! Закликаю, кожну вільну хвилину проводьте з дітьми на свіжому повітрі, грайте з ними в активні ігри, займайтеся спортом, ходіть в походи, плавайте в річках та басейнах, взимку не забувайте про лижі та ковзани! Не кажу, що не треба їм читати, чи ходити разом в кінотеатр, чи разом малювати, чи співати, просто блог не про це.
Будьте красиві, здорові та щасливі! Бережіть себе і своїх дітей!
