У 2020 році Львівський медіафорум, за підтримки Українського культурного фонду, дослідив, як у невеликих українських містах розвиваються креативні індустрії. Експерти проєкту "Малі міста — великі ідеї" обрали 12 міст, які завдяки культурі можуть розвинути свій туристичний потенціал. У поле зору потрапила і наша Сіверська земля, зі своєю мальовничою природою, яка наче підказує землякам — час розвивати зелений туризм.
За експертним аналізом Ірини Старовойт, в Шостці є величезний потенціал розвитку зеленого туризму: "Для початку можна зосередитися на киянах, оскільки з Києвом є добре сполучення, а далі поширювати зацікавлення цією територією каналами, що висвітлюють тему локального туризму". Експертка радить співпрацювати з існуючим проєктом "Сіверщина — північне серце України”.
Все почалось з пасіки
Бджоляра Сергія Рубаника у Фейсбуці його багато хто знає як Севрюка Сіверського. Він організатор та ідейний натхненник ГО «Фікс» (Фонд історико-культурної спадщини Сіверщини) та садиби «Медовий гай».
А ще Сергій дипломований ветлікар, пропрацював за фахом спершу у місті, потім у районі. З Шостки переїхав у селище Маково, де купив будинок. Як сам говорить, якраз із пасіки все і почалось. Взагалі бджіл розводив ще його батько і це була родинна пристрасть, яку він відчував на генетичному рівні. Згадує, як у 90-ті виміняв у сусіда рій на гусака. Відтоді пройшло вже 23 роки. Нині у його господарстві понад 40 бджолосімей.
Років вісім тому бджоляр почав створювати унікальні живі напої — ставлені питні меди (напій не проходить термічної обробки). Їхні рецепти — це суміш бабусиних оповідань і секретами старожилів, приправлені знаннями зі спеціальної літератури.
«Багато секретів просто відкрила природа, як би дивно це не звучало. Коли ти свою справу любиш, тобі наче відкриваються потаємні знання», — зізнається бджоляр. У приготуванні використовуються трави, ягоди, природні дріжджі з плодів, сік. Коли все закласти, то потім біля діжки ходиш і заглядаєш не менше, ніж рік», — пояснює процес приготування господар і додає, — Це як дитина, її няньчити треба».
Напої кожного року виходять різні, адже Сергій весь час імпровізує. А ще бджоляр може пригостити, без перебільшень, лікувальною горілкою «Українська Сіверська запіканка» — шляхетний міцний напій, який перепікають у печі близько двох діб. Туди додається калган та сухофрукти. Він п’ється м’яко і градус не відчувається й огортає теплом. Його ще називають «душегрій» за властивість навіть на великому морозі зігрівати одним ковтком.
Ця садиба виникла для збереження популяції бджоли. Продукція бджільництва реалізовувалась на різних виставках, фестивалях та ярмарках. Люди цікавились звідки мед, тоді господар сфотографував місцину, де була розташована пасіка й усім показував. Одразу знайшлись охочі приїхати на гостини та побувати у наших мальовничих краях. «Так саме життя підказало займатись зеленим туризмом», — говорить Сергій.
«Медовий гай» розташований у селі Землянка Глухівського району. Від Шостки це близько 25 кілометрів.
«Я з дитинства знав ці гарні краї. Це батьківщина, на жаль, маловідомого етнографа, педагога, дослідниці, громадської діячки, членкині Паризької академії наук Пелагеї Литвинової-Бартош. Ще одна особливість — це партизанський край. Тут і природа і культура й історія, усе переплелося», — розповідає захоплено бджоляр.
Він викупив будиночок на краю села і почав його облаштовувати, спершу були самі хащі, що й хати не було видно, вивезли туди пасіку і почалося втілення ідеї. Садиба і досі розбудовується.
У цьому році сюди приїхали автобусом столичні гості з київського Центру нетрадиційної медицини і натуропатії. Щоб як слід зустріти киян, об’єдналися з громадською організацією «Бджолярі Шосткинщини» та місцевими дівчатами, які працюють над створенням музею етносадиби Пелагеї Литвинової-Бартош і створюють тут культурний осередок.
Люди, коли планували подорож, запитували, що тут побачать. І ось що їм відповідали:
— Ви побудете на пасіці у «Медовому гаю», покачаєте мед власною рукою, відвідаєте медову ярмарку, покатаєтесь на конях, позбираєте трави, що ростуть навколо, подивитесь старовинний весільний обряд, застілля з пригощанням юшкою з баранини, послухаєте байки й звісно зробите фотосесію.
Для них це був такий тур «Магічна Україна» і в рамках цього заходу вони обрали наш куточок — незвідану Сіверщину. Тут і повір’я, і легенди, і ворожіння. Матеріал багатющий, можна робити програму на Різдво й інші свята. Можна приїхати займатись писанкарством, вивчати сіверські орнаменти, традиції малювати, збирати гриби, ягоди, просто дихати цим солодкуватим повітрям. «Медовий гай» — центр гармонізації людини з довкіллям.
Туристам пропонують здійснити «Партизанський маневр»
У своєму аналізі Ірина Старовойт звертає увагу на визначні постаті, які можуть бути привабливими для туристів: "З містом і його околицями пов’язані біографії гетьмана Івана Скоропадського (у місці його поховання в Гамаліївському монастирі поруч з Шосткою започатковано державний історико-архітектурний заповідник «Державотворці Сіверщини»), Пантелеймона Куліша, Сидора Ковпака".
Ще одна туристична родзинка, яку вигадав Сергій з однодумцями і яка вже має своїх прихильників — це патріотично-виховний захід «Партизанський маневр». Адже саме Сумщина стала колискою партизанського руху.
Це такий мотокінний чи кінний пробіг партизанськими стежками. Сергію ще в студентські роки потрапила до рук книга Сидора Ковпака «Солдати Малої землі». Там все описано у формі щоденника й усі події пов’язані саме з нашим краєм. Тут формувались загони Глухівський, Шосткинський, відбулось перше об’єднання загонів, була Гутянська трагедія.
— Робимо ночівлю у лісі, щоб люди потрудились, відчули партизанський побут. Бувало, що потрапляли під дощ. То коли до садиби «Медовий гай» під’їжджають, поріг цілують, бо там тепло і є що поїсти. Це одразу міняє людину, її погляди. Особливо цікаво працювати з молоддю.
Сергій зазначає, що зелений туризм залежить від погоди. «Коли у 2018-му була прекрасна зима, люди приїжджали частіше. А минулої зими багато хто планував Новий рік у нас зустрічати, але погода підвела. А як сніжком припорошить, люди їдуть залюбки, особливо дівчата на фотосесію».
У цьому році зробили п’ятиденний пробіг «З незвіданої Сіверщини до столиці Сіверщини» із села Землянка до Новгорода-Сіверського з ночівлями. Так квест «Партизанський маневр» переріс у «Циганське щастя» (через Шостку, Ображіївку, річку Івотку, Погребки).
Їхали п’ять днів, тому хтось з маршруту сходив, хтось долучався під час шляху, в нас перебувало багато людей. Хтось їхав на возі, на конях, інші на мотоциклі чи машині. 22 вересня побували у село Остроушки, де щороку відзначають День партизанської слави.
Наступний крок — екостежка «Останній шлях гетьмана»
Така діяльність спонукала до заснування громадської організації «Фікс» (Фонд історико-культурної спадщини). Її мета — збереження та відродження історико-культурної спадщини Сіверщини.
— Це наша ідея фікс. Ти маєш цим хворіти. Хочеться, щоб в цьому була зацікавлена місцева влада. Щоб були до таких місць дороги, вказівники, щоб туристи могли добратися. Щоб посадовці сприяли збереженню природної і культурної спадщини.
ГО «Фікс» кілька років поспіль пропонує створити екологічну стежину у Шосткинському районі.
Про це писав Михайло Ханенко у своєму щоденнику. Це прогулянка кіньми, яка пролягає через найвищу точку Шосткинського району. Це шлях, оповитий легендами і бувальщинами. Там Карпічіна гора — місце сили, яке має дуже потужну енергетику і прекрасні краєвиди.
Ще була ідея створити регіональний ландшафтний парк «Верхньоесманський», щоб зберегти особливі куточки сіверської природи, було написано наукове обґрунтування. Це робота на перспективу.
Під час карантину Сергій з однодумцями почали облаштовувати садибу, обгородили територію, завели баранів. Там поруч стоїть ще одна хата, є ідея створити тут партизанський стан. Сергій зізнається, що інколи руки опускаються, а потім хтось приїде і скаже, «як у вас тут класно» і підтримає — і він отримує від того натхнення.
А ще надихають коні, які теж є родзинкою «Медового гаю»: Браслет, якого діти за білий колір називають Зефіром, гнідий Владик. Нині у садибі гостюють ще двоє коней, які знімались в українському кіно.
Сергій у житті дуже артистичний, справжній козак, знає багато прислів’їв, жартів, приказок. Саме спілкування з ним вже справжнє задоволення, а застілля в гостях у такої людини то річ незабутня. А Сергій жартома додає: «Я ще й співаю класно».
Сергій вірить, що його ідея популяризації Сіверщини зацікавить інших — і вони долучаться до ГО «Фікс» або будуть співпрацювати з організацією. Адже гуртом і мед смачніше їсти.
Матеріал підготовано у співпраці з ЛМФ на основі експертного аналізу Ірини Старовойт.
