Ще одна непоправна втрата - сьогодні в останній путь громада провела Володимира Верхотурова нашого земляка, який з першого дня повномасштабної війни взяв до рук зброю, щоб боронити рідну землю, щоб наблизити мир та перемогу. Як громада віддала шану герою, знає ШосткаNews.City.
Він хотів змінювати країну, робити її кращою, а світ справедливим. Його найзаповітнішою мрією було – завершення війни нашою перемогою. І за цю мрію він віддав найцінніше власне життя. Зі сльозами на очах громада прийшла провести в останній путь Володимира Верхотурова, який до останнього подиху боровся з російською ордою. Провести Героя в останній шлях прийшло багато містян, бойові побратими, рідні, представники місцевої влади.
Ігор Антоневич нагадав біографію Героя: «Володимир Верхотуров народився 30 листопада 1988 року. Навчався у школі №4, згодом з червоним дипломом закінчив Шосткинський центр професійно-технічної освіти. Після строкової служби в ракетних військах працював на заводі «Імпульс». У 2010 році став студентом академії банківської справи у Сумах. Отримав червоний диплом і ступінь магістра. Після чого добровольцем пішов боронити рідну землю у 2015 році. Воював у складі 81-ої десантно-штурмової бригади на першій лінії вогню.
Прикметно, що в АТО разом з побратимами потрапили під обстріл снайпера, тоді Володимира врятував бронежилет, який для нього придбала банківська академія.
Іншого разу під час обстрілу він потрапив під завали й побратими були впевнені, що він загинув, але коли дістали з-під завалів, виявилось що хлопець отримав контузію.
Вражає кількість нагород отриманих Володимиром Верхотуровим. Серед них – «Лицарський хрест України», медалі «За звитягу» та «За військову доблесть», нагрудний знак десантних військ, відзнака учасника АТО за участь в Антитерористичній операції.
До повномасштабного наступу Росії він працював у банку, виконував миротворчу місію в республіці Афганістан, працював на круїзному лайнері.
Поки вдома вирує зима, тут в Бразилії все стабільно- +30 і сонце— в городе Сан-Паулу
Але кинув престижну роботу, щоб дати відсіч ворогові. Він повернувся як тільки зміг до своєї військової частини у складі якої брав участь у бойових діях.
Тепер нашому земляку назавжди 33. У захисника залишились у нескінченній тузі й журбі мати, сестра і бабуся. Багато містян прийшли на площу, щоб віддати шану герою, який виборював нашу свободу, життя кожного з нас, майбутнє для української нації, існування якої заперечує російська орда, яка знищує все на своєму шляху.
"Працюємо. Все буде Україна. Вірте в ЗСУ!", підпис під фото на сторінці у Фейсбук
Сергій Багнюк, заступник начальника центру комплектування переконаний, що ворог заплатить за все те горе, як приніс на нашу землю: "На жаль іде війна, на жаль вона не закінчується. По всій Україні гинуть захисники. І на жаль один із них – Володимир.
Микола Нога, міський голова зазначив під час траурного заходу, як важко прощатись із захисниками:
– Громада лишилася ще одного вірного сина. Серце рветься у кожного з нас від таких подій. Ворог підступно забирає життя кращих. Верхотуров з 2015-го року захищав нашу Україну, захищав на самій передовій, захищав під кулями, під вогнем… Але підступний ворог забрав його життя зараз.
Ми будем пишатись ним, ми будемо шанувати… Слава Герою! Слава Україні!
Отець Сергій військовий капелан помолився за душу воїна Володимира, і провів панахиду.
Священник переконаний, що душа нашого земляка потрапить до раю, адже Володимир Верхотуров взяв до рук зброю з наміром захистити рідних і близьких, своїх співвітчизників, які не можуть зробити цього самі, а також майбутнє цілої країни.
На прощання з Володимиром земляки принесли квіти, якими вкрили труну воїна-захисника.Траурна процесія пройшла Садовим бульваром, вздовж якого маяріли синьо-жовті стяги. Поховали Володимира Верхотурова на кладовищі у мікрорайоні Капсуль.
