Чергова чорна звістка прийшла у Шосткинську громаду. Росія забрала життя ще одного нашого земляка, захисника України, Ігоря Кнороза. Службу боєць проходив у складі легендарної бригади «Холодний Яр». Був поранений і контужений, але знову повертався на передову. Загинув Герой 22 вересня, під час бою в Донецькій області. Провели в останню путь шосткинця і журналісти ШосткаNews.City.
Ще одна родина нашої громади осиротіла. Без чоловіка залишилася дружина, без батька – сини, без дідуся – маленький онук. 22 вересня, в бою у Донецькій області поклав своє життя за свободу України, за право жити у вільній та мирній країні, наш земляк, шосткинець, Ігор Кнороз.
Після отримання середньої освіти Ігор Кнороз обрав професію муляра і автослюсаря. Опановував спеціальність у Шосткинському Вищому професійному училищі. Працював у Києві, на провідних містобудівних підприємствах.
Здавалося, в житті шосткинця було все те, про що мріє більшість чоловіків. Він радів успіхам дітей, пестив онука. Але і подумати не міг, що згодом його доля кардинально зміниться. Але прийшло 24 лютого 2022 року. Ігор Кнороз вирушив до військомату і записався добровольцем. Все це відбувалося в секреті від рідних. До самого виїзду на фронт наміри голови родини були невідомі близьким, оскільки він не хотів передчасно їх турбувати.
Службу Ігор Кнороз проходив у складі легендарної бригади «Холодний Яр». Виконував обов’язки стрільця-санітара механізованого батальйону. В боях у Бахмуті двічі мав пошкодження, контузію та осколкове поранення. Втім, після реабілітації наш земляк знову повертався на передову. Він був добрим, спокійним, безвідмовним – готовим завжди прийти на допомогу.
Розділити горе родини нашого захисника прийшли його однокласники, педагоги, представники влади та духовенства.
«Ігор став 20-м випускником нашого закладу, який загинув за Україну. Він дійсно був врівноваженим, спокійним, розсудливим. Він дуже любив свою професію і завжди старанно все виконував. Я вважаю, що він і на передовій так само терпляче і старанно виконував усі бойові завдання», - сказала у своїй жалобній промові майстер виробничого навчання ВПУ Ніна Литвякова.
«Невимовний біль і смуток огортає за кожну втрату, за кожного захисника, який віддав найдорожче – своє життя, боронивши нашу Батьківщину. Клята війна забирає найкращих, справжніх Героїв. Саме таким був Ігор Олександрович. Світла пам’ять Герою, співчуття рідним і близьким!», - зазначила секретар Шосткинської міської ради Оксана Шаповал.
Останній прихисток Героя учасники жалобної церемонії вкрили квітами. А потім провели його дорогою Слави, Честі та Вічної пам’яті – до своїх, тепер вже небесних побратимів, які надаватимуть сил українським воїнам виборювати для нас Перемогу.
