Обидва були призвані до лав Збройних Сил України у червні цього року, а вже у вересні прийняли свій останній бій. Шосткинщина провела в останню путь своїх Героїв-захисників Анатолія Стегнієнка та Євгена Скубача. Для рідних та друзів вони назавжди залишаться у пам’яті доброзичливими, люблячими свою сім’ю, працелюбними та порядними людьми. А ще – гідними синами своєї Батьківщини, які віддали за її свободу найцінніше – своє життя. На жалобній церемонії побували журналісти ШосткаNews.City.
Шосткинська громада сьогодні оплакує двох Героїв – Анатолія Стегнієнка та Євгена Скубача. Вони виборювали Перемогу України на полі бою і віддали за неї найцінніше - своє життя.
Народився захисник 7 лютого 1992 року в нашому місті, був молодшим братом у родині. Навчався в школі № 5, після закінчення якої здобув кваліфікацію механіка у Шосткинському технікумі. Згодом працював на підприємствах Шостки слюсарем-ремонтником. Спокійний, добрий і надзвичайно працьовитий, Євген не цурався жодної роботи.
Родині ж загиблого воїна тепер доведеться без нього доглядати племінних кролів і невеличку пасіку.
У червні цього року шосткинець став на захист України. Після проходження військового навчання у Франції, виконував обов’язки стрільця-снайпера на передовій, в Донецькій області. Нашому Герою навіки залишиться 31 рік.
Останні почесті віддали цього дня ще одному нашому загиблому земляку – Анатолію Стегнієнку. Народився він 15 листопада 1971 року в селі Клишки. Був єдиною дитиною у сім’ї. Після закінчення місцевої школи та проходження строкової служби чоловік працював у рідному селі на сільськогосподарському підприємстві трактористом.
А ще він добре розумівся на техніці – мав власний скутер і мотоблок.
У 2000 році Анатолій одружився. Через деякий час доля подарувала родині донечку, яку захисник любив понад усе. Донька Марина подвоїла щастя свого батька, подарувавши йому онучку. На жаль, війна зруйнувала сімейну ідилію. У червні цього року наш земляк став до лав ЗСУ. До останнього подиху мужній чоловік виконував свій військовий обов’язок. 27 вересня стрілець Анатолій Стегнієнко загинув, боронячи Україну від російських окупантів. Йому був 51 рік.
Шосткинська громада тужить разом з рідними і близькими Героїв, висловлюючи співчуття і підтримку.
«На будівлі нашого навчального закладу з’явиться вже третя меморіальна дошка. І знову цей невимовний біль та одне бажання – аби вона була останньою. Сьогодні гинуть найкращі сини і доньки України. І серед них – наш Анатолій. Як згадують його однокласники та вчителі, у шкільні роки він був сором’язливим і відповідальним, доброзичливим і товариським, мав прекрасну пам’ять і хист декламувати вірші. І попри різні життєві випробування, залишався людяним і гідним», - розповідає директорка Клишківського НВК Ірина Чайка.
«Євгенія Скубача усі пам’ятають як світлу, добру, усміхнену людину. Серед механіків він був найменший зростом, але його ніхто не ображав. Усі дуже поважали його і прислухалися до нього», - говорить заступниця директора Шосткинського фахового коледжу ім. І.Кожедуба Валентина Карась.
Учасники жалобної церемонії попрощалися з нашими янголами-захисниками, поклавши квіти на їх останні прихистки і провели «живим коридором» до місця їх вічного спокою.
