Вороніж сьогодні в скорботі. Громада прощається з військовослужбовцем Миколою Богатирьовим. Провести воїна в останню путь прийшли його рідні, близькі, друзі, побратими, жителі та керівництво громади. Хлопця було важко поранено в голову, він перебував у комі, на жаль дива, на яке так сподівались всі, не сталось. І зовсім юний захисник доєднався до Небесного воїнства.
Вороніжці на колінах зустрічають загиблого на війні Миколу Богатирьова, який повернувся у рідний край на щиті.
Завдяки таким як він Україна тримається, відбиваючи атаки ворога, відвойовує своє.
Юрій Корнієнко, ведучий траурної церемонії розповів присутній життєвий шлях Миколи.
Він народився 24 грудня 2001 року в селищі Вороніж Шосткинського району. З раннього дитинства він був дуже відкритим, щирим і товариським, охоче спілкувався з людьми різного віку. Активний, жвавий, балакливий… він мав багато друзів і був в центрі уваги.
Хлопчик завзято допомагав по господарству, захоплювався волейболом. Після закінчення Воронізької загальноосвітньої школи імені П.О.Куліша Микола вступає до Шосткинського центру професійно-технічної освіти та опановує професію автомеханіка. Наступні роки юнак працював на приватному підприємстві у Києві.
Вирушаючи у далеку путь, Микола натхненно говорив рідним: «Постараюся бути найкращим солдатом, справжнім героєм!». Молодий захисник мріяв, як Президент вручить йому медаль за відвагу, як рідна земля очиститься від рашистського сміття та розквітне під мирним небом.
У складі славетної бригади спецпризначення «Азов» Микола Богатирьов боронив Лиманський напрямок. Вдома на нього чекала кохана дружина Олена, батьки та друзі. Як і завжди, на фронті чоловік намагався допомогти кожному, підставити плече, підтримати.
Юнак отримав комплексні поранення тяжкого ступеня. Лікарі не давали гарантованого позитивного прогнозу, але всі дуже сподівалися на диво…
25 жовтня його серце зупинилось, а душа полетіла у засвіти. Мужньому захиснику назавжди 21 рік. Бригада АЗОВ, де служив Герой – це справжня родина, тому тугу за Миколою з його рідними розділяють і його побратими.
Данила «Туча», побратим:
– Микола був дуже гідним воїном, справжнім побратимом, завжди виконував бойові накази, завжди нам допомагав і нас підтримував.
Друг Сем, побратим:
- Не всякий воїн може служити в «Азові». Там немає випадкових людей. Щоб стати в один ряд з бійцями «Азова» треба пройти не аби який вишкіл. Він його пройшов з честю. Він твердо йшов вперед. Він назавжди буде з нами, тепер він боронить нас з неба, і завжди є в наших серцях.
Над труною побратима були прочитані слова молитви українського націоналіста з якими воїни йдуть в бій заради майбутнього України.
Староста Воронізького старостинського округу Валерій Ястребов подякував батькам, що виховали великого патріота України.
Доброзичливий, гарний, веселий, таким він назавжди залишиться у пам’яті земляків, «душа компанії», - таким він залишиться в їхніх споминах.
Світла пам’ять про подвиг Героя, який віддав своє молоде життя за те, щоб Україна залишалась єдиною та незалежною, назавжди залишиться в наших серцях. Мешканці громади несуть осінні квіти до труни захисника, низько схиляють голови на знак пошани й проводжають жалобний кортеж з тілом Героя в останню путь.
