17 листопада на Садовому бульварі Шостки проводжали в останню путь захисника України Волкотрубенка Віктора Миколайовича. Тепер йому навічно 39.
Він народився 4 липня 1984 року у Шостці. Тут пройшло його дитинство та юність.
На траурну церемонію прощання зібралось чимало друзів та знайомих загиблого бійця. Серед присутніх – вчителі школи №5, яку він закінчив.
"Шановна громада, велика шана, бо надзвичайно велика втрата! Втрата, яка вкотре, має зауважувати, що треба обﹸєднуватись. Має змушувати нас вірити – перемога за нами", - сказав директор ШЗШ №5 Микола Михайленко.
Професію кухаря-кондитера Віктор Волкотрубенко отримав у Шосткинському професійно-технічноу училищі № 10. Здібний юнак був справжньою «зіркою», отримував багато схвальних відгуків, а шеф-кухарі пишалися його талантом готувати будь-які страви.
По закінченні училища Віктор протягом кількох років працював у місцевому кафе за спеціальністю, а потім вступив до лав армії. Повернувшись додому, чоловік працював на одному з місцевих підприємств. Паралельно він вирішив здобути вищу освіту і успішно заочно закінчив Сумський державний університет за фахом програміста та викладача математики.
У 2007 році Віктор Миколайович зробив вибір на користь контрактної військової служби і не помилився. Обрана професія стала місцем, де змогли виявитися найкращі якості його характеру – патріотизм, товариськість, дисциплінованість, порядність, відвага.
Під час служби у військовій частині Віктор зустрів свою майбутню дружину Галину. У 2016 році пара створила міцну родину. Мали трьох синів, яких обожнювали. Віктор Миколайович був люблячим батьком, приділяв багато часу вихованню дітей: ходив з синами на рибалку і за грибами, привчав до спорту і фізичних вправ. Намагався передати дітям своє активне ставлення до життя, виростити їх загартованими та працьовитими, навчити не цуратися ніякої роботи. Він і сам був таким – не розділяв родинні обов’язки на «чоловічі» та «жіночі», в усьому допомагав дружині, любив і цінував своє «сонечко» (саме так називав свою Галину).
Родину полеглого захисника прийшов підтримати староста Миронівського старостинського округу Петро Федорчук. Він наголосив: Віктор був зразковим сімﹸянином.
"Їхня сімﹸя була взірцем у старостинському окрузі. Дуже шкода такого молодого, гарного хлопця. Слава Україні!", - сказав Петро Федорчук.
Останній рік перед початком повномасштабного російського вторгнення видався для родини Волкотрубенків важким, але результативним. Деякий час Віктор і Галина наполегливо працювали за кордоном, щоб придбати власне житло. Мрія подружжя збулася, але щастя було коротким… З початком повномасштабної рашистської навали Віктор Миколайович добровільно став на захист України, 28 лютого він був прийнятий на військову службу.
Віктор Миколайович воював на найгарячіших ділянках фронту, виконував обов’язки командира відділення кулеметного взводу стрілецької роти. Побратими згадують його як надійного товариша, кваліфікованого військового, щиру і порядну людину. Він врятував не одне життя, виносячи поранених захисників з поля бою, завжди намагався допомогти словом і конкретною справою. Наш земляк загинув 12 листопада 2023 року в бою за Україну, на території Волноваського району Донецької області.
Схилившись на коліна, шосткинці віддали останню данину шани полеглому воїну. В останню путь його провели Дорогою слави. Поховали Віктора Волкотрубенка на Алеї слави у Шостці.
