Сьогодні Шосткинська громада проводжала в останню путь свого захисника Анатолія Смілика. Уродженець села Клишок, він майже все життя прожив у Шостці, тут навчався, працював, створив міцну родину. З Шостки пішов боронити рідну землю від клятого ворога. Його душа відлетіла у засвіти ще на початку літа, а до дому він повернувся на щиті лише на початку зими.
Анатолій Григорович Смілик народився 29 січня 1974 року у селі Клишки Шосткинського району, через короткий час родина переїхала до нашого міста. Тут пройшло дитинство та юність Анатолія. Хлопчик навчався у загальноосвітній школі № 9, відвідував спортивну секцію.
Директор НВК №9 Галина Бондар висловила глибокі співчуття всім, хто знав людину чистої душі та хороброго серця, особливо родині, яку добре знає педагогічний колектив: «Ми вже поховали 11 своїх випускників. Школа пишається тим, що виховує таких мужніх патріотів і справжніх героїв. Водночас це великий біль і велике горе.
Професійну освіту здобув на базі ПТУ-13, після закінчення закладу у 1992 році отримав кваліфікацію «апаратник магнітної стрічки».
Людмила Романовська, заступниця директора з виховної роботи Шосткинського центру з професійно-технічної освіти запевнила, що не зважаючи на те, що пройшло 30 років з того часу, як він здобув спеціальність, Анатолія пам’ятають, як життєрадісного і світлого юнака: «Немає слів, щоб висловити всю тугу і скорботу. Відходять найкращі.
. Світла пам’ять та вічний спокій».
Трудову діяльність Анатолій розпочав на відомому заводі «Свема», потім був призваний на строкову службу до армії. Вишкіл проходив у складі танкових військах, виконуючи обов’язки оператора-навідника.
Після повернення на малу батьківщину Анатолій Григорович продовжив працювати на заводі «Свема», а потім – у ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод». За словами рідних, найголовнішим для чоловіка завжди була його родина. В будь-які, навіть найважчі часи, Анатолій намагався забезпечити близьких людей всім необхідним, тяжко та наполегливо працював усе життя. «Добрий, відповідальний, спокійний, працелюбний», - такими словами згадують Героя друзі та знайомі. Всі проблеми Анатолій Григорович прагнув вирішити мирним шляхом, охоче допомагав іншим, мав дружні стосунки з усіма і користувався заслуженим авторитетом.
З початком повномасштабної російської агресії життя родини Смілик змінилося – 26 січня цього року Анатолія було призвано на захист України. Стоячи біля військкомату, він звернувся до свого сина-підлітка: «Тарас, тепер ти в родині за старшого! Залишаю нашу родину та господарство на тебе!». На фронті наш земляк боронив свободу та цілісність України у складі танкових військ, перебував в найгарячіших точках фронту. 3 червня Анатолій Григорович вирушив на бойове завдання, яке стало для нього останнім…
Віталій Могильний заступник міського голови висловив глибокі співчуття рідним і близьким: «Вже тисячі разів проклятий нашим народом ворог, продовжує нести горе на нашу землю. Анатолій наш справжній герой боровся за незалежність, за чисте небо і віддав за це своє життя. Схиляємо голови перед доблестю нашого Героя!»
Під журливі звуки «Плине кача» шосткинці вшанували пам’ять захисника вставши на одне коліно, принесли квіти до його труни, вкритої прапором України, за яку він віддав найцінніше - своє життя.
