Шосткинська громада провела в останню путь бійця Романовського Ігоря Віталійовича.
У другу річницю повномасштабного вторгнення росії до України Шосткинщина порощалась з іще одним бійцем - Ігорем Віталійовичем Романовським. Він народився 17 червня 1989 року в селі Івот. Тут пришли його дитячі роки.
Закінчивши Івотську середню школу, Ігор вступив до Воронізького професійно- технічного училища, де отримав професію тракториста.
Свій трудовий шлях почав трактористом в рідному селі в агрофірмі «УГАК», потім переїхав до села Глазове, де також працював трактористом.
В Глазовому Ігор зустрів свою долю. Саме там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ніною. Вони стали одне для одного надійною підтримкою та опорою. Крім дружини у загиблого захисника залишилися брат Роман та двоюрідна сестра Юлія.
Ігор був відповідальним та високопрофесійним працівником, мав добру репутацію у колег і начальства. За відмінну роботу неодноразово був нагороджений Почесними грамотами.
Щирий і добрий Ігор мав багато друзів, був для них та своїх рідних справжньою паличкою – виручалочкою , він завжди з повагою ставився до оточуючих.
«Все буде добре» - заспокоював він рідних...
18 лютоrо 2024 року солдат Ігор Віталійович Романовський загинув пiд час виконання бойового завдання в районi села Новомихайлiвка Покровського району Донецької області. Йому назавжди - 34 роки.
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас! Щирі співчуття рідним і близьким.
