Шосткинщина провела в останню путь захисника, гранатометника - Іпатко Сергія Івановича. Він загинув 1 червня 2024 року в бою за Україну біля міста Красногорівка Мар’їнської міської громади Покровського району Донецької області. Попрощатись із полеглим воїном прийшли всі ті, хто його знав та просто пересічні містяни.
Народився Сергій Іпатко 12 травня 1981 року в селі Бирине Новгород – Сіверького району Чернігівської області. Згодом родина хлопця переїхала жити в село Ковтунове Шосткинського району. Тут він закінчив 9 класів місцевої школи.
Із дитинства Сергій захоплювався різьбою по дереву. У 1999 році він закінчив Шосткинське ПТУ – 19, отримавши спеціальність «столяр будівельний, тесляр».
Після строкової служби в армії розпочав свій трудових шлях. Ттривалий час працював за кордоном в галузі будівництва та в Києві.
Працьовитий, добрий, товариський, готовий завжди прийти на допомогу – таким був Сергій Іванович. Він був із багатодітної родини. Його матері присвоєно звання "Мати-героїня". Сергій обожнював свою родину, був відданим сином, братом, дядьком та хресним – мати, брат, сестри, племінники та похресники були для нього найближчими та найулюбленішими людьми. Чоловік користувався повагою серед односельців, бо був небайдужим та брав активну участь в житті села.
У 2015 -2016 роках боронив українську землю від російсько-терористичних військ в зоні проведення антитерористичної операції на сході України. У 2016 році підписав контракт на військову службу. За значний особистий внесок в справу підвищення обороноздатності держави та сумлінне виконання службових обов’язків Сергій Іванович неодноразово був нагороджений Почесними грамотами. Загиблий Герой відзначений нагрудним знаком «Учасник АТО».
Початок повномасштабної війни застав Сергія вдома. Напередодні він приїхав з Києва, де працював в охоронній фірмі, в своє село, щоб провідати рідних.
Військовослужбовець Сергій Іванович Іпатко з позивним «Вікінг» ніс службу на блокпостах нашої громади, боронив Бахмут, воював в Харківській області та під Лиманом. Він мав дуже добрі стосунки з бойовими побратимами, які його щиро поважали. За руду бороду товариші по службі називали Сергія «Абрикосом».
Воїн мав багато планів на майбутнє, мріяв створити свою сім’ю – одружитися та народити дітей. Мріяв про свій будинок та про мирне життя в вільній Україні.
Жалобна церемонія прощання із загиблим героєм пройшла у Шостці, де загиблого героя провели в останню путь дорогою слави. Поховали загиблого бійця у рідному селі - Ковтунове.
"Це вже четвертий загиблий воїн з нашого села. Він віддав своє життя. Пам'ятайте. Хай у пам'яті Сергій залишиться світлою людиною, таким, яким був у житті", - сказала перед труною полеглого бійця староста Ковтунівського старостинського округу Ніна Стрюк.
Сергію Іпатко назавжди 43.
