Шостка в глибокій скорботі прощалася зі своїм земляком – старшим сержантом Миколою Кліменком, який загинув 17 травня, не доживши всього тиждень до свого 34-річчя. Тепер Герою назавжди 33.
З перших днів повномасштабного вторгнення Микола відважно боронив Батьківщину, служачи у лавах Національної Гвардії України. Його життєвий шлях, сповнений турботи про близьких – маму, дружину та двох дітей – та самовідданої служби, обірвався надто рано, залишивши невимовний біль і глибокий слід у серцях усіх, хто його знав. Громада Шостки 19 травня зібралася, щоб віддати останню шану своєму захиснику, який віддав життя за Україну.
Микола Клименко народився 24 травня 1991 року у Шостці, був єдиною дитиною в сім’ї. З нашим містом пов’язане все його життя. Навчався у Шосткинській загальноосвітній школі № 7, тут він знайшов багато друзів і отримав середню освіту. Хлопчик рано лишився батька і намагався максимально піклуватися та оберігати найріднішу людину – маму. Змалечку дуже любив риболовлю – захоплення справжніх чоловіків.
За словами рідних і друзів, наш земляк був відповідальним і працьовитим, щирим, людяним. «Він був дуже товариським, цінував справжню дружбу, нікого не залишав у тяжку хвилину. Був дуже чуйним, на нього завжди можна було покластися», - згадують родичі Миколи Олександровича.
У 2011 році наш земляк вступив на контрактну службу до однієї з військових частин, через два роки зустрів свою майбутню дружину Альону. Він був зразковим чоловіком і батьком. У власному будинку ремонт робив самотужки, особливо подобалося будівництво. Багато речей зроблено цими вмілими та сильними руками, яким довелося міцно тримати зброю з початком повномасштабної війни…
Старший сержант Микола Кліменко користувався високим авторитетом серед колег і керівництва. За десятирічну сумлінну службу у рядах Національної Гвардії України нагороджений медаллю. Захищав Батьківщину від окупантів з першого дня повномасштабного російського вторгнення.
17 травня Україна втратила ще одного вірного сина... Він завжди буде оберігати з небес своїх найдорожчих людей – маму, дружину, донечку Поліну (8 років) та синочка Івана (1,5 роки).
Тепер Микола Кліменко відлетів до небесного полку. Йому назавжди 33. Уся громада Шостки, охоплена невимовним сумом, схилилася на одне коліно, щоб у скорботі попрощатися зі своїм захисником і рідним сином Батьківщини. До труни земляка несли живі квіти, як символ нев'янучої пам'яті та глибокої вдячності. Люди висловлювали співчуття рідним, для яких його смерть стала невимовним болем і незагоєною раною. Під пронизливі звуки журливої пісні "Плине кача", що обірвала тишу скорботного прощання, кожен усвідомлював гірку ціну свободи. Його вірність Україні назавжди залишаться у наших серцях, а пам'ять про Героя житиме вічно.
