Сьогодні Шосткинська громада провела в останню путь нашого Захисника — Олександра Лисицю, командира відділення 3-ї роти 153-го батальйону. У Лимані він отримав тяжкі поранення, пройшов шість складних операцій та довгий шлях лікування. Олександр боровся до останнього, як і на полі бою. 27 травня Олександр відійшов у вічність. Йому назавжди 47...
Олександр Лисиця народився 8 вересня 1977 року в місті Шостка. Після закінчення загальноосвітньої школи № 2 вступив до Шосткинського професійно-технічного училища № 13 та отримав спеціальність електромонтера. Строкову службу проходив у Львівській області, м. Стрий. У 2015 році був мобілізований на виконання бойових завдань у зоні проведення антитерористичної операції.
Після початку повномасштабної російської агресії вже наступного дня (25 лютого) Олександр стояв у черзі до військкомату – записуватися добровольцем, захисником рідної землі.
Користувався високим авторитетом серед військового керівництва та фронтових побратимів. За словами рідних і друзів, він був людиною доброї душі, спокійним, відповідальним, працьовитим. Намагався завжди підтримувати інших і допомогти їм.
Восени 2023 року під Лиманом чоловік отримав складне, комплексне поранення…
Він втратив нирку і частину селезінки, носив у тілі кілька осколків, ноги і досі були закуті у спеціальні пристрої для корекції… Незважаючи на всі труднощі, наш земляк дуже прагнув жити! Мріяв, як закінчиться війна. Як він одужає, допоможе знайти себе в житті своїм дітям – сину Назару та донечці Дарині… Як будуть збиратися за щедрим столом великою, дружною родиною і згадувати ці часи, як страшний сон…
Але старі рани не відпускали Захисника, постійно давали про себе знати. 27 травня Олександр Сергійович Лисиця відійшов у Вічність…
Він був не просто воїном. Олександр був людиною, якій довіряли. Його побратими згадують його як принципового, чесного та надійного товариша, якого щиро поважали. Таким він залишиться у нашій пам'яті.
