Майстер клас проводився для учнів «ЕкоЦентру ім. Сергія Корнієнка», які є учасниками різних гуртків. Метою ж заходу було ознайомити дітей із історією та творчим процесом створення писанок, — розказує Левдік Раїса Василівна, керівник гуртка «Декоративно-вжиткового мистецтва та писанкарства».
Писанка з давніх-давен вважається символом. Розписати писанку — це, ніби написати листа, закодувати на шкарлупі певне бажання, наприклад здоров’я, кохання, врожай або ж злагоду у сім’ї. За характеристикою писанки поділялися на традиційні та нетрадиційні, та в більшості випадків малювалися воском.
В основному їх розписували дівчата та жінки, і щоб написати писанку потрібно було спочатку її розмалювати, а тоді вже варити. Для того, аби ж зварити яйце потрібна була незвичайна вода, у давнину це вважалася вода, яка була набрана з джерела або криниці. Господиня, яка займається писанками, повинна була сходити по воду до сходу сонця, а ідучи до дому не озиратися та не вітатися ні з ким по дорозі, щоб злі духи не завадили перенести на писанку гарні побажання. Кольори теж мали неабияку символіку.
Якщо писанка була червона, то це був цвіт любові, зелений — весна, чорні писанки несли на цвинтар, і значилися як жест поваги до тих, хто помер. Крім кольору, також наносився орнамент. Значення у нього було різне. Зображення квітів означало рослинний орнамент, був ще тваринний та геометричний (наприклад: трикутник – багатство, квадрат — плодовитість землі). Подарувати писанку розмальовану в ружу (троянда) означало освідчитися в коханні, і зазвичай так робили дівчата, які соромилися сказати про це словами. А були випадки й навпаки. Якщо ж хлопець залицявся до дівчини й хотів отримати від неї таку писанку, а молодій юнак не подобався, то вона відповідала: «На зеленому лужку корови пасуться, дала б тобі писанку та кури не несуться». Писанку з граблями малювали, коли були засухи, і тоді господині йшли в поле і просили у неба дощу.
«Оздоблювати писанки за давніми традиціями було доволі цікаво. Також я дізналася багато нової інформації. Мені дуже сподобалося» — ділиться своїми враженнями вихованка центру Мирослава.
Розпис писанки відбувається у декілька етапів. Спочатку на яйці малюють олівцем потрібну кількість ліній, потім по ним йде оздоблення орнаментом. Після цього вже розтоплюють віск над свічкою і за допомогою писачка наводять розпис. Далі, писанку фарбують у потрібний колір, і так повторюють кілька разів.
«Я дуже люблю малювати, над писанкою працюю вперше, тож для мене це було щось нове та цікаве. До того ж мені сподобався результат» — розповідає Павло, вихованець центру.
Розпис писанки — це дуже кропітка та старанна робота, яка несе за собою довголітню історію наших предків. Тож, варто пам’ятати та передавати наступним поколінням українські традиції.
