Пройшов АТО та найгарячіші точки фронту, але загинув на рідній Сумщині від підступного повітряного удару ворога. У селі Паліївка попрощалися зі своїм земляком, нацгвардійцем, Олександром Панченком. Бійцю навіки залишиться 35 років.
Олександр Панченко народився у 1989 році в Паліївці, що на Ямпільщині. Зростав у багатодітній родині. Середню освіту здобув у рідному селі. Після школи продовжив навчання у Шосткинському центрі професійно-технічної освіти, де опанував фах токаря.
Пройшовши строкову армійську службу, Олександр повернувся до Паліївки і працював слюсарем-ремонтником. Пізніше влаштувався у службу охорони на одному з провідних підприємств міста.
У 2015 році Олександр Панченко уперше став на захист Батьківщини, провівши півтора року в зоні АТО.
Після демобілізації чоловік повернувся до мирного життя, працював охоронником, а з 2019 року — у сфері торгівлі.
Визначною подією в житті Олександра Панченка стала зустріч з коханою Оксаною, з якою він створив сім'ю. Пара мріяла про довге та щасливе життя, але плани подружжя зруйнувала повномасштабна війна.
У 2022 році Олександра Панченка призвали до служби у Національній гвардії України. Він боронив Сумщину, а також виконував бойові завдання в інших гарячих точках. На фронті чоловік служив помічником гранатометника стрілецького батальйону.
Рідні та друзі згадують Олександра як "золоту людину" — доброго, чесного, працьовитого та надійного. Він завжди намагався вирішувати проблеми мирно, допомагав іншим, з любов'ю та турботою піклувався про дружину і сина.
8 серпня, внаслідок ворожого повітряного удару на Сумщині, Олександр Панченко загинув, отримавши несумісні з життям поранення. Йому назавжди залишиться 35 років.
Якось у розмові Олександр попросив поховати його у рідній Паліївці, поруч із могилами батьків.
Учасники жалобної церемонії стали на коліна на знак вдячності захисникові, а потім поклали квіти на його труну. Траурна процесія рушила до місця останнього спочинку Олександра Панченка, де він навіки приєднається до "небесного воїнства".
